Малий синок, побачивши вогонь,
Який обняв велику купу хмизу,
Закрив лице листочками долонь,
Схилив його розпачливо донизу
І голосно заплакав: «Ой, біда!
Це полум’я ось-ось дістане неба!
Воно згорить, а як без нього я?
Не кидай, тату, хмизу, ой, не треба!
Як часто ми, батьки, жаркий вогонь образ
Розпалюємо у серцях відверто.
І кидали у нього вже не раз
Свою любов бездумно і уперто.
І так тремтять, бояться наші діти,
Що їхнє небо може в нім згоріти.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Читаючи поезії Ваиля Мартиненка, даючи їм найвищі оцінки, інколи стає вже просто незручно... Де-хто може запідозрити мене, як коментатора, у якйсь особистій зацікавленості :).Але, як там не було -- браво!
Лідія Гапонюк
2021-07-29 12:08:38
Дуже гарна тема: дітей і батьків. Все дуже правильно! Благословіння!
Дорогу осилит Идущий - Лариса Попова ,,И сказал им: ИДИТЕ по всему миру и проповедуйте Евангелие ВСЕЙ твари. И они пошли и проповедовали ВЕЗДЕ, при Господнем содействии и ПОДКРЕПЛЕНИИ СЛОВА ПОСЛЕДУЮЩИМИ ЗНАМЕНИЯМИ. Аминь. Тот, кого послал Бог, говорит слова Божьи; ибо не мерою дает Бог Духа. Рожденное от плоти есть плоть, а РОЖДЕННОЕ ОТ Духа есть ДУХ. Дух дышет, где хочет, и голос его СЛЫШИШЬ,, (Марка, 16:15,20; Иоанна, 3:34,6,8).
Благословенный Господь и Учитель, даруй каждому из нас СЛЫШАТЬ Тебя ушами духа нашего; и уразуметь ту часть работы, что Ты приготовил для нас в Твоем Божественном замысле для народов наших. Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.
