Усе Євангеліє побудоване на тому, що Бог приходить, приходить зі Своєю благодаттю і Своїми дарами, приходить несподівано і десь навіть неочікувано. Чи не так само було, коли Адам і Єва вперше відвернулися від Бога, а Він караючи їх, дає їм обітницю — дає надію. І коли ми розгортаємо сторінки перші сторінки Нового Завіту, то нічого, окрім відчуття цієї дармової Божої благодаті ми нічого не можемо сказати, як прославляти Бога.
Пастухи, які просто виконували свою роботу, за рахунок якої вони жили, зустрілися з Ангелом Господнім. Діва Марія, Яка мала Свій план на Своє життя, зустрілася з Архангелом Гавриїлом і стала Матір’ю Бога. Йосиф, якій зовсім не планував їхати у іншу країну і бути батьком для Сина Божого. Те, що у їхнє життя прийшла благодать не мала ніякого підґрунтя у їхньому житті у очікуваннях та сподіваннях.
Але в Святому Письмі і інші приклади, приклади очікування, аж на грані розпачу. Таким був наприклад пророк Авакум, патріарх Симеон, якій перебував у Храмі, коли туди принесли Дитину Ісуса і мав обітницю того, що дочекається; таким був Йоан, якій взагалі прийшов лише для того, щоб говорити про Когось Іншого. Самі пророки були виразом того, що Бог є вірним Своїм обіцянкам, що Він є Джерелом благодаті, а не наші заслуги чи очікування.
Тому усе це “будування” Церкви та Нового Завіту є будуванням на благодаті, на тому, що Бог дає. І не просто дає сили чи здібності для того, щоб ми робили те, що нам хочеться чи ми прагнемо, а Він Сам кличе нас до тої діяльності, яку Йому потрібна. Колись учні хтіли їсти проповідувати туди, де їм здавалося це необхідним, однак Дух направив їх у інше місце. Та і сама історія Церкви свідчить про це. Скільки справ, які ні до чого не привели? І навпаки, ті, які були не прийняті наче Той Камінь, Якій відкинули будівничі, стали потім головним і почали відігравати велику роль у Церкві.
Саме цієї благодаті ми усі так насправді чекаємо. Покладаємося на зусилля своїх рук і не віримо в те, що ми усього досягнемо. Лише чекаємо на допомогу і Волю Того, Якій нас любить. У чому ця благодать? Напевно не знаємо, але віримо, що тим, які люблять Бога усе співдіє на добро.
Лише опорні залишаються ні з чим. Так, Захарія, якій стільки сподівався на диво, коли почув про нього, то не повірив. Так і учні Ісуса, коли Він Воскрес, то багато хто сумнівався; сумнівався, бо не могли повірити попри минулі зневіри і зранення.
І в цьому це певно саме трагедія християнина: він має чекати, сподіватися на благодать, не покладатися на себе та на свої сили. Це певне є тою чеснотою довготерпіння, якою відзначився наш отець у вірі патріарх Авраам: його чекання було найбільшим проявом його віри — він робив нічого сам, очікуючи усього від Бога.
І хоча в певний момент Аврам погодився на те, щоб у нього народився син не від улюбленої Сари, але це все одно не змінило Божих обітниць. Так і наші часті падіння у гріх не є перепоною для Божого Милосердя і Його Любові до нас.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Том 4. Дева Мария: правда и вымысел о Её жизни, статьи - Николай Погребняк Уникальность данной книги в том, что исследование вопросов из биографии Девы Марии проведено на основании Писания и документов 1-2 веков – то есть свидетельств людей, которые лично знали Матерь Господа или слышали о Ней от тех, кто знал Её. По такому же принципу проведены исследования и по другим богословским вопросам, вызывающим многие споры и даже ссоры между христианами разных деноминаций.
Но эта книга не просто отчеты об исследованиях, а рассказы о том, как, анализируя факты и аргументы, можно научиться мыслить самостоятельно, искать истину и делать объективные выводы. Объективные!
Теология : Можно ли потерять спасение? - Владимир Молоканов Тема статьи была навеяна спорами на нескольких христианских форумах. Оппоненты приводили различные аргументы, но никто даже не попытался вникнуть в суть проблемы. Поэтому статья раскрывает многие вопросы, связанные с получением спасения, а также возможностью или невозможностью его потерять. Благословений всем вам.
Проповеди : Кто это сделал…? (Пример первый - музыка) - Сергей Сгибнев Сегодня, не будучи «великим и мудрым», я с большим удовольствием общаюсь со многими людьми и на любые темы. И, не стремясь к какому-то превосходству, но, наоборот, всячески уважая и профессию, и знания моих оппонентов, задаю лишь один вопрос: «Скажите, пожалуйста, КТО это сделал»? Откуда они появились – такие привычные вещи, события, понятия…? Откуда, вообще, все, что нас окружает?
